Приватний медичний проект в Україні: можливості й обмеження

г. Харьков, ул. Лермонтовская, 27
(066) 924-43-61, (057) 704-35-35, (057) 704-24-44

О. Є. ВИРВА, директор медичного діагностичного центру ТОВ "МДЦ-LUX", канд. мед. наук (Харків)
В. П. КІДОНЬ, генеральний директор недержавної акушерсько-гінекологічної клініки "Ісіда" (Київ)

Доводиться констатувати той факт, що сьогодні система охорони здоров'я України переживає далеко не кращі часи, оскільки невдоволення її рівнем висловлюють всі зацікавлені сторони:

  • пацієнти, оскільки не одержують якісної медичної допомоги;
  • медичні працівники, праця яких стала однією з найменш престижних і низькооплачуваних;
  • держава, яка незважаючи на збільшення бюджетного фінансування медичної галузі, не одержує ефективної відповіді на інвестовані ресурси.

Звернувшись до європейської практики, можна виділити три основні класичні моделі системи охорони здоров'я: модель Бісмарка, модель Бевереджа і модель Семашка. У наш час системи охорони здоров'я розвинених країн не укладаються в жодну з перерахованих моделей, оскільки включають певні елементи кожної з них.

Модель Бевереджа поширена у Великобританії, Швеції, Данії, Ірландії та деяких інших країнах, де регульована (державна) охорона здоров'я доповнюється елементами страхування здоров'я з інших джерел фінансування: власних внесків пацієнтів і платежів роботодавців.

У Німеччині, Австрії, Бельгії, Нідерландах, Швейцарії, у країнах Східної та Центральної Європи поширена модель Бісмарка, в якій ключову роль відіграє фінансова участь підприємців, що виплачують обов'язкові внески в установлені законом страхові фонди.

Українська система охорони здоров'я де-юре являє собою радянську соціалістичну модель Семашка в її рудиментарній формі, а де-факто є архаїчною моделлю середини XVIII століття, коли сам пацієнт був змушений платити за своє здоров'я. Економіка України є ринковою, країна готується до вступу у ВТО, а охорона здоров'я, як і раніше, перебуває в соціалістичному правовому полі. Конституція України декларує безкоштовну медичну допомогу, а бюджетних коштів катастрофічно недостатньо для покриття навіть мінімальних видатків. Бюджетний метод фінансування орієнтований на можливості бюджету, а не на реальні потреби галузі. Пройшло вже понад 10 років з часу, як було ухвалено рішення про реформування системи охорони здоров'я, але реальних кроків поки не зроблено. Проведені спроби збільшити фінансування не привели до реальних результатів, оскільки не торкнулися наріжних каменів наявних проблем.

У ситуації, що склалася, розвиток приватної медицини може бути досить корисним:

  • для пацієнтів. Пацієнтам важливо одержувати якісну медичну послугу. З урахуванням практики тіньової оплати за медичну послугу, що склалася в Україні, їм однаково, куди й кому платити, у державну чи приватну структуру. Чим вище конкуренція в медичному секторі, тим якісніше й дешевше послуга;
  • для організаторів охорони здоров'я й лікарів. Як альтернатива для тих організаторів охорони здоров'я й лікарів, яким небайдужі такі принципи, як якість і ефективність надаваної допомоги, реальне застосування накопичених знань, впровадження нових технологій, довірливі відносини з пацієнтом, колегіальність у буквальному значенні цього слова, гідна оплата праці та перспективи розвитку медичної галузі;
  • для бізнесменів-інвесторів, готових інвестувати в медичну галузь. Гроші мають потребу в постійному застосуванні. Чому гроші можуть працювати в інших сферах і не можуть бути інвестованими в медицину? Досвід розвинених країн показує, що медицина - досить профітабельна галузь;
  • для системи охорони здоров'я в цілому. Розвиток приватної медицини поступово змушує державну охорону здоров'я прагнути до нових стандартів якості та організації медичної допомоги, що неможливо без проведення відповідних реформ.

Деякі рекомендації щодо розвитку недержавного медичного проекту

Найважливішими при підготовці приватного медичного проекту, як і кожного бізнес-проекту, є такі загальні організаційні питання:

  • чітке формулювання ідеї створення медичного підприємства - уявлення про те, чим буде займатися приватна клініка;
  • проведення маркетингових досліджень пропонованих послуг (сегментування, позиціонування, визначення цільових груп, способи просування, формування цін на послуги тощо);
  • вибір бізнес-партнерів для реалізації проекту;
  • вибір форм фінансування проекту (інвестування, кредитування, спільна діяльність з урахуванням строків та сум інвестування);
  • тайм-менеджмент проекту (визначення строків і послідовності етапів розвитку);
  • підготовка і навчання персоналу (як медичного, так і немедичного);
  • чітке розуміння бізнес-процесів і організація системи керування проектом.

Плануючи проект, слід пам'ятати про види медичної діяльності, які не дозволені в приватних медичних закладах. Це, зокрема, - здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду, лікування особливо небезпечних інфекцій (у т. ч. ВІЛ/СНІД), наркоманії, невідкладних психічних станів та надання довідок про стан психічного здоров'я. Варто також пам'ятати про те, що недержавні заклади обмежені у таких дуже важливих медичних компонентах, як використання наркотичних засобів, видача листків непрацездатності, надання послуг у сфері "швидкої допомоги".

Коли вищезгадані питання вирішено й вибір зроблено, попереду - найбільш трудомістка, копітка робота, пов'язана з одержанням дозвільних документів і реєстрацією підприємства для початку діяльності:

  • реєстрація організаційно-правової форми;
  • оформлення технічного паспорта на приміщення;
  • висновок санітарно-епідеміологічних служб;
  • довідка про матеріально-технічний стан суб'єкта підприємницької діяльності та про наявність нормативно-правових документів;
  • отримання ліцензії на медичну діяльність;
  • оформлення санітарного паспорта;
  • метрологічна повірка устаткування;
  • дозвіл органів протипожежного нагляду;
  • пакет документів для допуску до роботи персоналу;
  • пакет документів, що стосуються охорони праці.

Наступним важливим кроком у розвитку медичного бізнес-проекту є вибір бази, на якій може розміщуватися й вести свою діяльність приватне медичне підприємство. Цей вибір невеликий: можна використовувати ресурси уже функціонуючого державного закладу або підготувати власну незалежну базу. Обидва варіанти мають свої позитивні й негативні сторони.

Позитивними моментами у разі розташування приватного підприємства на базі державного медичного закладу є:

  • можливість розпочати свій бізнес з мінімальним стартовим капіталом;
  • використання готової матеріальної бази;
  • як правило, невисока орендна плата;
  • можливість використання персоналу державної структури;
  • можливість використання марки (бренду) вже існуючого медичного закладу в рекламних цілях.

Негативні моменти при такому виді розташування приватного медичного підприємства:

  • повна залежність від державного закладу;
  • відсутність можливості приймати самостійні стратегічні рішення;
  • невдоволення з боку пацієнтів, що оплачують послуги, але часто не одержують медичну допомогу належної якості;
  • можливі порушення договірних зобов'язань з боку державної структури;
  • неможливість повною мірою позиціонувати себе на ринку медичних послуг.

Якщо все-таки сформувалося принципове рішення йти по більш складному, але незалежному шляху - організація власної бази для медичного підприємства, то перед інвесторами постає низка принципових питань, що потребують вирішення:

  • необхідність пошуку стартового капіталу і створення власної матеріальної бази;
  • формування чіткого та зрозумілого виду медичної послуги, продиктованої ринком, з погляду як потреб пацієнтів, так
    і платоспроможності населення;
  • створення структури, що відповідає функціям підприємства;
  • професійна підготовка персоналу;
  • просування послуги цільовим групам (кампанія просування);
  • формування корпоративної культури всередині організації;
  • формування позитивного власного іміджу підприємства для внутрішнього і зовнішнього клієнта.

Тобто, проводиться закладка базових матеріальних та нематеріальних активів, властивих будь-якому бізнесу.

Всі перераховані завдання вимагають безперервного їх виконання на етапах становлення медичного підприємства, а також постійної уваги, контролю й відновлення протягом усього робочого процесу.

Важливим аспектом діяльності приватної клініки будь-якого профілю є поняття "філософія (місія) клініки". Під ним зазвичай розуміють формулювання індивідуальної, властивої тільки для конкретного закладу специфіки довгострокового функціонування на ринку. "Філософія (місія)" має бути сформульована ще до початку діяльності клініки, а надалі - постійно підтримуватися та оновлюватися, удосконалюватися персоналом - безпосереднім носієм "генетичного коду" клініки. Із "філософії (місії)" випливає конкурентна перевага (оригінальність, неповторність, індивідуальність, якість тощо), тобто те, чим це підприєство буде вирізнятися на ринку надання конкретних послуг.

>Окремо слід зупинитися на низці специфічних моментів у менеджменті приватної клініки порівняно з державною. Якщо державний медичний заклад ставить перед собою лише завдання надавати якісні медичні послуги при стабільному фінансуванні з державного бюджету, то менеджер приватної клініки повинен думати ще й про конкуренцію, маркетинг, фінанси, пошук нових ринків і залучення нових пацієнтів. Дуже важливо пам'ятати про орієнтування на клієнта, оскільки незадоволений пацієнт не тільки більше не прийде до приватної клініки, але й розповість про це всім своїм друзям і знайомим.

Менеджмент приватної клініки повинен також успішно й своєчасно вирішувати такі ключові й важливі завдання, як:

  • ефективні відносини з інвесторами - власниками приватного закладу;
  • формулювання конкурентної системи мотивації та стимулювання персоналу;
  • побудова перспектив навчання і професійного зростання персоналу;
  • впровадження систем ведення медичної та господарської документації відповідно до законодавства;
  • досягнення запланованих фінансових показників.

Безперервне та ефективне просування основного виду медичних послуг клініки потребує проведення постійного моніторингу на локальному (регіональному) ринку з метою виявлення та аналізу діяльності нових центрів, нових послуг і технологій лікування. Просування власної медичної послуги серед населення або інших медичних закладів має враховувати дії конкурентів.

Перераховані цілі й завдання, що стоять перед приватною медициною, вимагають від менеджерів сучасної клініки наявності нових професійних якостей, що дає змогу здійснювати ефективне керівництво клінікою, керувати проведенням маркетингових акцій на ринку, інформувати ринок про послуги та формувати попит на них. Цей комплекс додатково вимагає від сучасних менеджерів охорони здоров'я глибоких професійних знань не лише в медицині, але й у таких галузях, як маркетинг, менеджмент, фінанси, стандартизація медичних послуг, право. Належна бізнес-освіта є для них запорукою успішної діяльності приватного закладу, що забезпечує її позитивний розвиток та успішну діяльність на ринку.

Насамкінець хотілося б підкреслити, що ринкові відносини в, медицині можуть привести до досить позитивних процесів і тенденцій для держави, а саме:

  • можливість вибору для пацієнтів;
  • підвищення якості надання медичних послуг;
  • впровадження нових медичних технологій у реальну практику;
  • підвищення професійного рівня медичного персоналу;
  • розвиток цивілізованих фінансових відносин у системі (залучення не лише державних ресурсів, але й ресурсів з інших джерел
    - кредити банків, інвестиційні фонди, кошти зацікавлених фізичних і юридичних осіб, страхові фонди тощо) для створення медичних фірм і компаній різних форм власності в тих напрямах, де це можливо й доцільно;
  • надходження грошей до державного бюджету - податки й відрахування (заробітна плата, нарахування на заробітну плату, прибуток тощо).

Ці результати можуть бути досягнуті при існуванні стабільної законодавчої бази в країні й суворому дотриманні законів, що регламентують реальну рівність закладів різних форм власності на ринку надання медичних послуг для задоволення потреб пацієнтів.

Професійна діяльність медичних працівників відбувається, як правило, в умовах високої психоемоційної напруги, пов'язаної зі стражданнями, горем, смертю, з якими вони постійно зустрічаються на роботі, що і зумовлює високі вимоги суспільства до представників цієї професії. Ці вимоги загалом справедливі, але в різних життєвих ситуаціях вони викликають підвищену увагу до дій медичних працівників, до помилок - дійсних чи уявних - у їх роботі. Саме у таких випадках правова грамотність медичного працівника не тільки дасть можливість вийти з неприємної ситуації, але й нерідко сприятиме її уникненню.

Публикации: